Статті

Діжур Н.В.

Дитина з розладами аутичного спектру у загальноосвітній школі.

У статті висвітлено питання щодо особливостей дітей з аутичними розладами та окреслені основні  напрями діяльності практичного психолога  та вчителів у роботі з такими дітьми.

        Діти з розладами аутичного спектра є тією категорією, для якої на сьогодні у нашій країні ефективне навчання практично неможливо через такі чинники:

1) брак системи раннього втручання (системної ранньої допомоги, соціально-педагогічного патронажу);

2) відсутність стандартів надання психолого-педагогічних послуг як однієї з найважливіших умов розвитку дітей з аутизмом.

3) вітчизняні фахівці займаються з дітьми цієї категорії так само, як з дітьми, які мають затримку психічного (психомовленєвого) розвитку, або з порушеннями розвитку.

У деяких випадках  такі діти узагалі не вчаться, чи займаються за програмами допоміжної школи, інші – їх переважна більшість – відвідують масову школу.

Нагальність цієї проблеми пов'язана з тим, що у фаховій роботі з дітьми цієї категорії відсутні традиції у вітчизняній спеціальній педагогіці і психології, а  - попит ( передусім, через появу все більшої кількості родин з аутичними дітьми) дуже великий. Це зумовлює певну активність педагогів і психологів, які  самотужки розробляють підходи для занять з такими дітьми, чи  застосовують відомі їм методи і прийоми, які є дієвими для дітей інших категорій. Але ці прийоми малоефективні,  або взагалі неефективні у випадку дітей з аутизмом, адже в навчанні та розвитку останніх  немає стандартних шляхів, бо вони всі різні. І зрозуміло, що вчителі не розуміють, як спілкуватися з такими дітьми, як регулювати  їхню поведінку, як впливати на їхній розвиток і як організувати процес засвоєння ними навчального матеріалу.[4, с.6].

Метою статті є розкриття особливостей  дітей з РАС та окреслення основних напрямків корекційної роботи.

Аутична дитина переважну частину часу поводиться так, наче вона на самоті: грає, нерідко розмовляє  сама із собою, ретельно приховує свій внутрішній світ.

Основні ознаки, які ми можемо спостерігати :

1.Неможливість дитини встановити нормальні контакти з дітьми та вчителями.

2.Запізнення розвитку мовлення та неадекватне його використання, що не сприяє можливості ефективної комунікації (ехолалія, невідповідне використання слів, спотворена інтонація).

3.Стереотипні ігри й нав’язливе бажання підтримувати певний порядок, який дитина вигадала сама собі.

4.Добра механічна пам’ять і надзвичайно обмежена уява.

5.Нормальний фізичний вигляд, часто дуже гарне, витончене обличчя. [3, с.18].

Щодо інтелектуального розвитку, то у дітей з аутичними розладами він дуже різний – від високих розумових здібностей до легкої і глибокої розумової відсталості. Найнижчі результати  діти з розладами аутичного спектру показують у вербальних заняттях. В їхній інтелектуальній діяльності розладнана цілеспрямованість, спостерігається порушення концентрації уваги. Їх ігри далекі від реальної ситуації.  Аутичність чітко проявляється й у мовленні таких дітей. Вони не вживають особових займенників, говорять про себе в другій або третій особі. Як у грі, так і в поводженні спостерігається погано розвинена моторика, незграбність довільних рухів.[1, с.15].

 Для дітей з аутичною симптоматикою важливим під час навчання в загальноосвітній школі є розуміння їхніх психічних особливостей вчителями, персоналом школи, учнями класу, їхніми батьками, а також того,  що особлива дитина має такі самі права, як і нормотипова,  що вона зможе опанувати навчальну програму, тільки  із застосуванням спеціальних, більш доступних для неї засобів.

Толерантність і повага до такої дитини з часом принесе свій результат, оскільки вона усвідомить, що від групи дітей і дорослих, з якими щодня знаходиться у школі, вона не відчуває напруження: до неї звертаються, заохочують до спілкування, пропонують погратися принесеними з дому іграшками, знають,  що не можна  брати  речі у аутичної дитини, щось міняти на  парті, створювати ситуації, які б провокували неадекватність її дій та поведінки . Основне правило для вчителя полягає в тому, щоб така дитина була успішною не стільки в навчанні, скільки у сфері спілкування та взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу: вчителями, дітьми, батьками.

У психолого-педагогічному вивченні дітей з аутизмом важливо зосереджуватись не на негативних ознаках таких дітей, а на особливостях їхньої унікальної психічної організації, як то:

- специфіка сприйняття довкілля;

- незвичність системи сигналів для комунікації з іншими;

-отримання інформації від людини без прямого погляду на неї, завдяки переферійному зору, вибірковість у ставленні до людей;

- любов до порядку і завершеності,  здатність зрозуміти чітко визначені алгоритми та правила;

- високорозвинена механічна пам'ять;

- вміння орієнтуватися за візуальними стимулами: малюнками, картинками, графіками;

- кмітливість, переважання невербального інтелекту;

- здатність зацікавитися чимось незвичним;

- розвинений музичний слух.        [4, с.11].

Інструментом, за допомогою якого здійснюється ефективне втручання є індивідуальна програма розвитку, побудована  на основі  результатів проведеної оцінки, з урахуванням потреб дитини та її родини. Програма містить опис цілей і основних очікуваних результатів, перелік заходів, які допоможуть досягти цих результатів. В індивідуальній програми зазначено також тривалість програми, інтенсивність заходів. Побудова індивідуальної програми для кожної дитини має, з одного боку, базуватися на загальновизнаних принципах розвитку, а з іншого  - на унікальних потребах дитини, врахуванні таких положень,  як: навколишнє середовище; використання вербальних і невербальних комунікацій (жести, вокалізація, слова); розуміння і використання мови спілкування, інтересів, сенсорних  особливостей. [5].

 При організації будь-якого виду цілеспрямованої діяльності у дітей з аутизмом виникає перенапруга нервової системи, що впливає на зниження працездатності, ослаблення уваги і відволікання. Таким чином, педагогу необхідно своєчасно чергувати різні види діяльності,  визначити оптимальний час продуктивної роботи для такої дитини, відпочинку, переключення на іншу діяльність, встановлення динамічної паузи. А також розуміти, чи сформовані у дитини універсальні навчальні дії,  чи адаптована  вона до нових умов. При цьому мова має бути правильною з фонетичної і логічної сторони, небагатослівною, емоційною і відповідною мовленнєвому розвитку дитини. Плануючи роботу та підбираючи дидактичний матеріал, необхідно враховувати труднощі сприйняття  таких дітей. Як правило, слуховий канал сприйняття у них розвинутий погано, тому основним каналом для навчання буде канал візуальний. Діти з аутизмом швидко набувають навичок, якщо навчання супроводжується ілюстрацією. [2, с.35].

Для того, щоб дитині легше було  адаптуватися в освітньому закладі, ситуація навчання повинна бути максимально структурована. Дітям з аутизмом необхідно знати, що відбувається в даний момент, і що буде відбуватися далі. Вони важко справляються зі змінами, а несподівані події та скасування будь-яких заходів є стресогеним для них. Зіткнувшись з невідомим вони відчувають труднощі в самоорганізації і можуть переживати надмірне занепокоєння. Дитина, що бачить перед собою розпорядок дня в школі у вигляді картинок або слів, відчуває себе набагато спокійніше, тому що починає розуміти і передбачати те, що відбуватиметься. Це знижує тривожність, підвищує увагу та мотивацію, а також перешкоджає розвитку залежності від дорослого, позитивно впливає на становлення довільної самостійності дитини. Найголовніший зовнішній маркер, який відтворює послідовність подій - це розклад. Дитина має добре його бачити. Адже їй легше подивитися на розклад і приготувати потрібні предмети до наступного уроку, ніж слухати вербальну інструкцію вчителя про те, яким буде наступний урок.

 Працюючи з аутичними дітьми, необхідно пам’ятати, що у фронтальну роботу вони підключаються з великими труднощами і, щоб не отримати негативної реакції, а ще гірше – агресії, необхідно пам’ятати про стратегію пристосування. Завдання доцільно давати у суворій послідовності, до якої дитина з часом звикає. Наприклад, спочатку читаємо, потім пишемо, потім рахуємо, потім ліпимо. Під час наступного заняття треба починати знову в такій послідовності, але тепер додаємо нові елементи ( ілюстрації, загадки, прислів’я тощо ). Та у жодному разі не робити заняття різними за структурою. [1, с.18]. На уроці варто не просто використовувати візуальні підказки (картки, схеми графіки), але й навчити дитину самостійно ними користуватися. Так як серед дітей з розладами аутичного спектру  часто зустрічаються такі, чиє розуміння прочитаного тексту на порядок вище, ніж розуміння усної інформації, необхідно використовувати письмову інструкцію, дублюючи її на дошці або на індивідуальній картці. Труднощі розуміння мовлення  й отримання інструкції обумовлюють необхідність поетапного роз'яснення завдання з опорою на візуальні стимули. Після прочитаного складного завдання, вчителю необхідно:

- розділити завдання на етапи;

- прописати на дошці або картці алгоритм діяльності;

- дати інструкцію до виконання етапу у спрощеному вигляді. [4, с.44].

Варто надавати дитині можливість працювати в притаманному їй темпі. Для цього можна запропонувати завдання,  для виконання якого потрібно менше часу, обсяг роботи повинен збільшуватися поступово і узгоджуватися з індивідуальним темпом дитини.

Спеціалісти, які починають працювати з аутичною дитиною, зіштовхуються з безліччю труднощів: по-перше, з такою дитиною нелегко налагодити контакт; по-друге, у випадку аутизму традиційні прийоми корекційної педагогіки  не завжди ефективні. Можна стверджувати, що робота з аутичною дитиною потребує особливого підходу.

Методологічною основою системи психокорекційної роботи має стати гуманна парадигма (Я.А. Коменського, К.Г.Ушинськог, В.А. Сухомлинського, Ш.О. Амонашвілі), якій притаманне:

1) особливе ставлення до особистості в контексті її унікальності, цілісності та неоднозначності проявів;

2) відмова від планів, які нав'язують жорсткий заданий напрям втручання в діяльність;

3) особлива вимога до педагога, який виконує корекційний процес:

 чутливість до індивідуальних проявів дитини, уміння її розуміти, гнучко змінювати стиль взаємодії з дитиною відповідно до наявного у неї стану, розвиток здатності привертати і підтримувати її увагу, захопити її певною діяльністю, спрямованість на успіх, вміння бачити позитивні зрушення у розвитку дитини. [4, с.15].

Треба завжди пам’ятати, що аутичні діти не здатні долати труднощі і можуть відмовлятися від роботи, або проявляти агресію. Тому з такими учнями доцільно використовувати тактику непомітної допомоги: спочатку виконати якесь завдання разом, скласти враження успіху від діяльності, а потім вже направити роботу на засвоєння нових навиків. [1, с.18].

Побудова корекційних занять, особливо на початкових етапах роботи, відрізняється від занять із дітьми, які мають інші порушення розвитку. На перших етапах спілкування з такими дітьми необхідно використовувати прийоми тісного контакту, коли береш руку дитини і тримаєш її у своїй руці. Можна обводити рукою дитини різні предмети і багаторазово повторювати їх, якщо вони для неї нові. Таким дітям подобається маніпулювати з предметами, тому їм буде цікаво будувати з вами вертикальні вежі, перекладати різні картки з однієї купи в другу.

Основні засади початкової роботи з аутичною дитиною:

-        на етапі налагодження контакту з дитиною не рекомендується наполягати на проведенні конкретних ігор, виконанні певних завдань; будьте більш чутливими до реакцій дитини, зважайте на її бажання та настрій. Часто дитина сама пропонує ту форму можливої взаємодії, яка на поточний момент є для неї найбільш комфортною;

- пам’ятайте, що поведінка дитини під час занять може бути різна. Якщо дитина вийшла зі стану рівноваги, треба зберігати спокій, не сварити її, а зрозуміти, чого  дитина хоче в конкретний момент, і спробувати допомогти їй вийти зі стану дискомфорту;

- слід бути готовим до того, що реакція на одну й ту саму гру, ситуацію в різних дітей - аутистів може бути різна. Крім того. Одна й та сама дитина може поводитися по-різному в подібних ситуаціях. Якщо в дитини ваші дії  викликають супротив – слід зупинити гру. Звичайно, це потребує гнучкості, яка допоможе діяти залежно від розвитку подій.

         Одним із прийомів установлення контакту з дітьми зазначеної категорії є зменшення, на скільки це можливо, мовленєвої діяльності та зорового контакту.

Достатнім для встановлення емоційного зв’язку є мимовільний погляд із доброзичливою посмішкою. Наступним кроком є виконання дій, аналогічних тим, що виконує дитина. Цей прийом спрямований на те, щоб  розбудити в дитині радість емоційного спілкування з близькими, змусити дитину прагнути до спілкування.

Основні напрямки психокорекційної роботи:

1) розвиток сприйняття, зорово - моторної координації;

2)  розвиток комунікативних здібностей;

3) соціалізаія, розвиток правил загальної поведінки. [1].

Корекційна робота повинна проводиться групою фахівців різного профілю, включаючи дитячого психіатра, невропатолога, логопеда, психолога, вихователів, музичного працівника. На першому етапі  роботи з дітьми формуємо зорово-моторний комплекс. Далі за допомогою  маніпуляцій із предметами розвиваємо тактильне, зорово-тактильне, кінестетичне, м'язове сприйняття. На наступному етапі завдання ускладнюємо переходом від маніпулятивної гри до сюжетної. І на третьому етапі переходимо від індивідуальних до групових занять, вправ у групах по 3 - 5 осіб.   

         Дбайливе, доброзичливе ставлення до такого  школяра, розуміння його особливостей, прагнення спиратися лише на здорові компоненти його психіки, організація навчання за індивідуальною програмою розвитку та грамотний психолого-педагогічний супровід допоможуть дитині поступово включитися в навчальний процес і згодом не поступатися в навчанні одноліткам.

Список використаних джерел

1. Губарєва Н.В. Аутичні діти у звичайній школі. З досвіду спілкування й роботи педагога / Н. В. Губарєва // Педагогічна майстерня (Осн. ). - 2013. - №2. - С. 11-20.

2. Мороз І. Програма  розвитку пізнавальних процесів у дітей з розладами аутичного спектру. / І. Мороз / Аутизм в Україні. Сучасні реалії надання допомоги особам з розладами спектру аутизму. Матеріали науково-практичної конференції до Всесвітнього дня поширення інформації про аутизм. - Київ: Медичний центр, 2014.- С. 35.  

3. Романова О. Діти з особливими потребами в школі :Психолого-педагогічний супровід /Ольга Романова та ін. – К. :Шк. світ, 2011.- 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

4. Скрипник Т. В. Комплексна програма розвитку дітей з аутизмом (на допомогу фахіфцям) : науково-методичний посібник. - Кіровоград :Імекс-ЛТД, 2013. - 54 с.  

5.  Яковлева Л. М. Психологічний супровід дітей-аутистів / Леся Яковлева. - К. : Редакції загальнопед. газет, 2013. - 120 с. (Бібліотека "Шкільного світу").

Діжур Наталя Вадимівна – практичний психолог Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Херсонської міської ради №14, моб. Т. -  0950730855. Електронна адреса:natalia_dizhur@mail.ru­